Правопис літер "Г" і "Ґ"

 

     Літера г передає на письмі гортанний щілинний приголосний як в українських словах: гадка, гей, могутній, плуг, так і в іншомовних (на місці h, g) давнішого походження: газета, генерал, грамота, Євангеліє; Гегель, Гомер, Англія, Гаага, а також у недавніх запозиченнях, часто вживаних, особливо в звукосполученнях гео-, -лог-, -гог-, -грам-, -граф-; агітація, агресія, горизонт, магазин; географія, геологія, педагог, кілограм, фотографія.
   Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давно запозичених і зукраїнізованих: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати (іменник), ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґлик тощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь і под.
     Примітка. У власних назвах іншомовного походження етимологічний g згідно з усталеною традицією вимовляється як г; проте збереження g у вимові не є порушенням орфоепічної норми. Отже, правильною є вимова: Гданськ і Ґданськ, Гренландія й Ґренландія, Гібралтар і Ґібралтар; Гарібальді й Ґарібальді, Гете й Ґете.

10 порад сучасному вчителю.

Методи викладання: як стати ефективним учителем. Новий звіт Саттон Траст (Sutton Trust improving social mobility through education – провідна організація Великої Британії, що займається питаннями підвищення соціальної мобільності освіти, фінансує більше двохсот програм на замовлення 140-а наукових установ, ‑ пер.) наводить докази успішних методів викладання.
  Питання про те, як стати добрим учителем, завжди було предметом дискусій. Така постановка питання створює досить багато проблем, оскільки просто не існує, та й не може існувати універсального рецепту для успіху вчителя, тому що різні підходи спрацьовують тільки в конкретних фахівців і для певних учнів класу.
  Саттон Траст установлено, що популярні в освіті методи навчання, такі як надмірна похвала й заохочення учнів або надання їм можливості самим відкрити для себе ключові знання, насправді не дають високих позитивних результатів.
  Автор докладу, професор Роберт Коі з Даремського університету стверджує, що це всього лише «стартовий пакет» для осмислення того, що ж усе-таки робить викладання ефективним.
  Отже, що рекомендується в докладі? Ось десять основних позицій, які слід ураховувати вчителю у своїй роботі.
  1. Знайте свій предмет
  У докладі, підготовленому на підставі вивчення більше двохсот томів результатів досліджень, наголошується принаймні на шести основних сталих складових ефективності навчання. І одним із найважливіших є відмінні знання вчителем свого предмета.
  Це може видатись очевидним, але в докладі наголошується, що кращі вчителі володіють більше глибокими знаннями свого предмета, проте якщо вони виявляються нижче певного рівня, то «істотно знижують» результативність у навчанні учнів.
  На підставі цих позицій робиться висновок про необхідність «цільової допомоги» вчителям, надаючи їм розуміння конкретних галузей, де їхні знання слабкі, що може бути дуже корисним.
  2. Похвала може принести більше шкоди, ніж користі
  Так, у докладі затверджується, що похвала може бути для учнів шкідливою. Ряд досліджень, проведених фахівцями в області освіти, у тому числі Керолом Дуеком, професором психології Стенфордського університету та професорами Джоном Хетті й Хелен Тімперлі з Оклендського університету, чітко зафіксували цей феномен.
  Дебора Стіек, декан Стенфордськой вищої школи, каже, що похвала перше за все призначається для того, щоб обнадіяти учня, але в той же час вона може реально «передати учню низькі очікування вчителя». Вона відзначає, якщо слабкі успіхи учня вчитель сприйняв зі співчуттям, а не із засудженням, то це швидше за все принесе учню більше шкоди, ніж користі.
  Доклад містить застереження із цього приводу, називаючи такі висновки відкритими для інтерпретації, і вчителі можуть самі вирішити, як поступати в тому чи іншому випадку, оскільки методи, що використовуються вчителем, не можна застосовувати в будь-яких обставинах.
  3. Контроль і оцінка навчання
  Ефективне викладання має величезний уплив на досягнення учнів «із бідних сімей», а вірно організоване оцінювання є основою ефективного навчання, наголошується в докладі. Такий підхід включає надання дітям достатнього часу, щоби вони змогли вдосконалювати отримані нові знання й уміння, тобто вчитель повинен «навчати поступово».
  Визначення ефективності зробити не просто, але доклад визнає, що прогрес учнів є тим мірилом, за допомогою якого слід оцінювати якість роботи вчителя.
4. Уподобання у методиці викладання
  Природа причин, з яких вчителі використовують ті чи інші форми та методи навчання у класі та сподіваються добитися позитивних успіхів учнів, упливає на їхню успішність. Мікі Ескью, автор методики визначення ефективності роботи вчителів, уважає, що думки вчителя про те, як саме треба викладати, наприклад, математику, разом з уявленнями вчителя про те, наскільки діти її засвоять, є важливим чинником ефективності навчання.
  Разом із тим дані, що підтверджують це, не є достатньо переконливими. Дослідження професорів Стіва Хіггінса з Даремського університету та Девіда Мозлі з Ньюкаслського університету педагогічних уподобань вчителів з використання у викладанні ІК-технологій не підтвердили стійку залежність між перевагами вчителя при виборі технології та успішністю учнів.
5. Взаємостосунки вчителя й вихованців
  Така зафіксована позиція також може видатися цілком очевидною. І в докладі чітко фіксується, що механізми взаємодії вчителя з учнями мають великий уплив на процес навчання, а також створюють певну «атмосферу у класі». У докладі увага акцентується на величезній важливості створення позитивного мікроклімату у класі, щоби «постійно сприяти та підтверджувати самооцінку учнів». Успіх учня повинен бути атрибутом його зусиль, а не здібностей.
  6. Управління дисципліною
  Викликає інтерес, що це, як з'ясувалося, не такий значний критерій у порівнянні з високим рівнем знань вчителя свого предмета. Але управління навчальною діяльністю учнів класу, у тому числі й те, наскільки оптимально вчитель використовує час на уроці, координує свої власні ресурси та ресурси учнів, а також підтримує дисципліну учнів, відзначається як важлива складова.
7. Немає доказів, що диференціація працює
  Установлено, що диференціація учнів на групи залежно від їхніх здібностей практично не впливає на результати навчання. Така установка теоретично може дозволити вчителю вибрати той темп навчання, який підходить усім учням. Учитель може в певних випадках навчати дуже швидко учнів у групі з високими здібностями та дуже поволі – з низькими.
8. Не турбуйтеся про стиль навчання
  Опитування показало, що більше 90 % учителів уважають, що діти вчаться набагато краще, коли одержують навчальну інформацію в тому «стилі навчання», якому вони віддають перевагу. Але, не дивлячися на популярність такого підходу серед більшості вчителів, не зафіксовано жодних доказів того, що це насправді працює.
9. Початок навчання має бути важким
  Це один із висновків, який може здивувати вчителів. Учні повинні усвідомити складність навчання в короткостроковій перспективі. Проте в міру засвоєння більшого обсягу навчальної інформації учень повинен побачити істотний прогрес у довгостроковій перспективі.
  Елізабет Лігон Бьорк, професор Мічиганського університету та Роберт Бьорк, професор Каліфорнійського університету, стверджують, що вчителям необхідно спочатку підбирати досить високий рівень складності завдань для учнів, щоби вони перше за все отримали обсяг знань, необхідний у подальшому.
10. Вибудовуйте відносини з колегами та батьками
  Професійна поведінка педагога, у тому числі підтримка колег і вміння розмовляти з батьками учнів, також має досить помірний уплив на процес навчання. У докладі йдеться про те, що не встановлено прямого зв'язку між практикою взаємостосунків вчителів із колегами та батьками й успішністю учнів, проте для більш широкого визначення успішного викладання такий критерій треба включити.

Відкритий урок – причина стресу вчителів

   

Згідно з останніми дослідженнями, переважна більшість учителів Великої Британії вважають, що відкриті атестаційні (в англійській термінології градуювальні, – пер.) уроки є однією з основних причин стресів і тривожності у професії вчителя.
 Значна кількість респондентів, які взяли участь у дослідженні, проведеному на замовлення Спілки університетів і коледжів Англії, заявили, що відкриті атестаційні уроки нагадують «бомбу з годинниковим механізмом», яка все частіше використовується в навчальних закладах як «дисциплінарний батіг» для «биття персоналу».

   Понад трьох із половиною тисяч викладачів англійських коледжів відповіли на запитання онлайн-анкетування. Більшість респондентів не наполягають на негайній відміні відкритих атестаційних уроків, але, урешті-решт, хочуть бачити альтернативу такого оцінювання своєї роботи.

    Директор із наукових досліджень і розвитку безперервної освіти Метт О’Лірі з Вулверхемптона, який проводив дослідження, зауважує: «Установлено, що відкритий урок найімовірніше є найзначнішою причиною численних суперечок і скарг у країні».

  Опитування давало респондентам право анонімно додавати у відповіді коментарі, унаслідок чого було зібрано, а потім оброблено порядку 100 000 слів у ремарках.

    Наприклад, один із респондентів відзначив: «Проблема в тому, що частина вчителів «дають» відкриті уроки й одержують при цьому більш високі оцінки, ніж ті, хто систематично непублічно проводить більш цікаві уроки, але з ряду причин не може показати добрий рівень на відкритих уроках просто через «нерви».

      Ще одна типова відповідь була такою: «Процес спостереження на відкритому уроці використовується для залякування частини викладацького складу, який не дуже хорошої думки про менеджерів навчального закладу».

   О’Лірі вважає, що атестаційні уроки не є точним способом оцінювання викладання: «Незалежно від того наскільки об'єктивно насправді оцінюється урок, виникає маса запитань, пов'язаних з обґрунтованістю та достовірністю спостереження як методу оцінювання. Якщо взяти повне середнє навантаження викладача коледжу (зараз воно становить більше 800 годин на рік), то неправильно, усього лише маючи дані спостереження за формальними схемами аналізу на одному уроці, використовувати їх як всеосяжну оцінку професійної компетентності й ефективності роботи викладача».

  Керівник дослідження робить висновок, що пряму залежність між результатами відвідування внутрішньошкільних відкритих уроків і можливими дисциплінарними процедурами, аж до звільнення викладача, треба «розірвати».

   При оцінюванні вчителів за наслідками відкритих уроків використовується чотирибальна шкала, що градуює рейтинг учителя як «видатний», «добрий», «вимагає покращення» та «неадекватний». Якщо вчителі одержують рейтингову оцінку «вимагає покращення» або «неадекватний», їм пропонують повторно проводити відкриті уроки протягом 4‑6-ти тижнів, і, якщо покращення не має, це може спровокувати всілякі дисциплінарні процедури, аж до звільнення.

  «Існують дійсно точні процедури надійного оцінювання, наприклад, використання в якості оцінки банку даних про вчителя, – відзначає О’Лірі. – У нас є професійні інспектори високого рівня, які покладаються не тільки на висновки відкритих уроків, а і, знаходячись у навчальному закладі, оцінюють його роботу комплексно, використовуючи надійну доказову базу».

     Він рекомендує й ряд інших методик оцінювання роботи викладачів, що також включають наявність доказової бази, наприклад, методики самооцінки, експертної оцінки, зовнішньої перевірки та зворотного зв'язку з учнями.

     Принаймні вже п'ять провідних коледжів Англії відмовилися від атестаційних відкритих уроків. У вересні минулого року коледж міста Оксфорда припинив проводити відкриті уроки і замінив їх динамічним оцінюванням взаємного спостереження із включенням результатів вивчення думки учнів.

     Рой Бентлі, викладач соціології, управління та політології в цьому коледжі, уточнює: «У нас не проводилися відкриті уроки для атестації вчителів ані цього року, ані протягом ряду попередніх років, оскільки й педагогічний колектив, й управлінський персонал стали все більше відкрито виражати незадоволеність традиційною моделлю. З часом усе ставало все більш і більш шаблонним, коли викладачі думали перше за все про «критерії», узагалі переставши впроваджувати які б то не було інновації, й упускали з виду учнів, заради яких вони виконують свою роботу».

НАГАДУВАННЯ УЧНЯМ

Учні 8-х класів! Не забувайте, що на цьому тижні з української літератури ми проходимо Володимира Малика "Чернечі щити". ОБОВ'ЯЗКОВО ПОТРІБНО ПРОЧИТАТИ. 

Якщо хтось не зміг знайти текст, то в цьому ресурсі він є: http://www.ukrlib.com.ua/books/printout.php?id=66&bookid=0

Чи знаєте ви Т. Шевченка? (Частина І)

1. Село в якому народився Т.Шевченко? Моринці
2. Прізвище пана, кріпаками якого були Шевченки? Енгельгардт
3. Село, в якому минуло дитинство Тараса? Кирилівка
4. Що в перекладі з грецької мови означає Тарас? Бунтівник
5. Хто був першим учителем малювання Т.Шевченка?  Майстер Ширяєв
6. Чий портрет був намальований для викуплення Шевченка з кріпацтва? В.Жуковського
7. Хто допоміг майбутньому поетові стати вільним?  Сошенко, Брюллов, Гребінка, Григорович та інші
8. Як називається збірка поезій Т.Шевченка?      Кобзар
9. Хто з українських письменників допоміг Шевченкові здійснити видання “Кобзаря”?   Є.Гребінка
10. Коли Тарас був викуплений із неволі? Скільки заплачено за його волю?  22 квітня 1838    25 тисяч рублів
11. Скільки років провів Тарас Шевченко на засланні?  10 років: з 1847 по 1857 рр.
12. У яких місцях перебував Шевченко на засланні?  Орська фортеця, Оренбург, Новопетровське укріплення
13. Учасником якої організації був Шевченко ?   Кирило – Мефодіївське братство
14. Яку книгу для маленьких дітей склав і видав за власний кошт? Буквар
15. Яке наукове звання було присвоєно Шевченкові? Академік
16. У якому році і де помер Шевченко?  10 березня 1861 року, Петербург
17. Хто і в якому творі сказав про малого Тараса: “ Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряче вийде”? Сусід “У бур’янах”, Уривок з повісті “Дитинство Шевченка ” С.Васильченка
18. З якого вірша рядки ?  За що, не знаю, називають
                                       Хатину в гаї тихим раєм.
                                       Я в хаті мучився колись,
                                       Мої там сльози пролились.
                                                                                   “Якби ви знали паничі..”       

Метафора, уособлення, персоніфікація.

   Ще Арісотель писав : «Складати хороші метафори – отже помічати подібність». Випадково якось розгорнув одночасно два підручники з української літератури для 5 класу, мимоволі порівняв у них визначення одного терміну, що називає якраз різновид метафори. За О. Авраменком, персоніфікація – образний вислів, у якому ознаки людини переносяться на неживий предмет чи явище, наприклад: танцюють сніжинки, камінь спить. За Л. Коваленко, персоніфікація – це художній засіб, за допомогою якого предмет або явище зображують як живу істоту: сонечко сміється, вітер виє, душа співає. Виходить, що в першого автора цей термін означає «олюднення», в другого – «оживлення». Різниця є. Зацікавився, як його трактують в інших літературознавчих джерелах. По-різному. У відсотках – приблизно 70 на 30 на користь «олюднення». Крім того, в більшості випадків персоніфікацію утотожнюють з уособленням.

    Метафора – троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю між ними. Метафора має три основні види. Вони називаються так: власне метафора, уособлення, персоніфікація. Власне метафора –перенесення властивостей неживих предметів на інші неживі предмети,на живих істот та людину: Слова повинні обпікати (М. Каменюк)

Різновиди перенесень:

Колір (наприклад, білий сніг – білий світ) Перше значення – пряме – білий сніг. Друге – переносне, метафоричне – білий світ.
Розмір (наприклад, грудка землі – грудка суму)
Форма (рука хлопчика – рука долі)
Функція (палець людини – палець станка (деталь станка)
Місцезнаходження ( дно моря – дно життя)
Форма і функція ( хвіст ящірки – хвіст літака)
Емоційне враження (чорна земля – чорна душа)

Приклади:

«Грізні стіни стоять мовчазливо» – подвійна метафора, основою якої є уособлення «стіни стоять мовчазливо». Також до її складу входить метафоричний епітет «грізні стіни».

«Серце нудьгує, і плаче воно» – проста дієслівна метафора, уособлення, метонімія.

«Коли усе в тумані життєвому загубиться» – подвійна метафора.

«Замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли» – розгорнута метафора, що складається з двох подвійних та метафоричного епітета «поле стоголосе».

«Над сріблом води лісової» – проста іменникова метафора, перенесення значення здійснено на основі подібності кольору та блиску дорогоцінного металу та водної поверхні.

«Пролісків перших блакитні отари» – проста іменникова метафора. Перенесення з сукупності тварин та сукупність квітів на основі подібності їхньої кількості.

«Глибшає далеч» – проста дієслівна метафора, в основі якої порівняння об’єму водного простору з повітряним за ознакою збільшення.

«Ходить осінь по траві» – подвійна дієслівна метафора, уособлення.

«Скорботи листя опада на дно душі» – подвійна метафора. До її складу входить прості іменникові «скорботи листя» та «дно душі», які взаємопов’язані за смислом та органічно складають єдине ціле.

  Уособлення – перенесення властивостей живих істот, крім людини, на предмети, явища природи, поняття: Приходить жура самотня (М. Каменюк)

    Персоніфікація – перенесення людських рис на інших живих істот, предмети, поняття: Пень соком ще ридав (М. Каменюк)

Удачі кожному із нас!

      Шановні колеги! Завтра в Маріупольській спеціалізованій школі з поглибленим вивченням новогрецької мови   І-ІІІ ступенів № 46 пройде семінар, на який ми так довго чекали і до якого ми дуже ретельно готувалися. Нехай наші старання не минуть даремно й збори пройдуть на вищому рівні!

       

       Успіхів усім! 

Важливо знати!

   

       Тема «Закінчення -а/я, -у/ю іменників чоловічого роду у родовому відмінку» дуже важлива для учнів і не всі можуть правильно вказати, яке слово пишеться із закінченням -а/я, а яке із -у/ю.

  Правила, які потрібно знати кожному!                                                                                                                  Закінчення -а/я мають такі іменники:

1. Назви осіб, власні імена та прізвища:робітника, студента, пацієнта, лікаря, Андрія, Шевченка; також назви  персоніфікованих предметів та явищ: Ліса,  Вітра,   Мороза, Тумана, Града.

2.   Назви тварин і дерев: бобра, вовка,коня, пса, горіха, дуба, евкаліпта, ясена, явора.

3.   Назви чітких предметів, речей: замка, малюнка, ножа, піджака, плаща.

4.   Назви населених пунктів: Берліна, Відня, Житомира, Києва, Лондона, Луцька, Львова, Миргорода, Парижа, Ізмаїла, Харкова.

5.   Інші географічні назви з наголосом у Р. відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дінця, Псла, Дністра,Іртиша,  Орла, Дніпра,  Пскова, Тетерева, Пирятина.

6.   Назви мір довжини, ваги, площі, часу, одиниць енергії, напруги та ін.: метра, грама, карата, літра, центнера, відсотка, гектара, місяця, тижня (але: віку, року), джоуля, вольта, гала, люкса;  назви місяців і днів тижня: жовтня,листопада, вівторка;   назви грошових одиниць: гроша, долара, червінця, фунта стерлінгів, карбованця;   числові назви:мільйона, десятка.

7.  Назви машин та їх деталей: автомобіля, комбайна, трактора, дизеля, мотора, поршня.

8.  Терміни іншомовного походження, що означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: карниза, еркера,портика, картуша; атома, катода, конуса, радіуса, ромба, сегмента, сектора, синуса, скальпеля, шприцатощо, а також українські суфіксальні слова-терміни:відмінка, додатка, займенника, трикутника, чисельника, числівника(але: виду,роду, складу, способу).

Примітка! Без зміни значення слова припускаються паралельні закінчення у таких іменниках: стола й столу, плота йплоту, моста й мосту, паркана йпаркану, полка й полку, двора й двору.

Закінчення -у/ю мають такі іменники:

1. Іменники на позначення речовини, маси, матеріалу: азоту, борщу, водню, гасу, квасу, льоду, сиру, інсуліну, спирту, кисню (але: хліба, вівса).

2. Назви, що означають збірні поняття: ансамблю, гаю, атласу, батальйону, вишняку, гурту, загалу, капіталу, колективу, лісу, оркестру, парку, полку, реманенту, тексту, рою, саду, сушняку, товару, тому, хору.

3. Назви рослин, кущів, плодових дерев:барвінку, бузку, буркуну, гороху, звіробою, молочаю,    очерету, чагарнику, щавлю, ячменю;  ренклоду, макінтошу.

4.  Іменники у другій частині складених топонімів: Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого Яру тощо.

5. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку, даху, заводу, залу, замку, каналу, метрополітену, коридору, магазину, мезоніну, молу, палацу, поверху, сараю, тину, універмагу, шинку(але з наголосом на закінченні: бліндажа, гаража, млина, хліва).

6. Назви установ, закладів, організацій та їх підрозділів: інституту, клубу, кооперативу, технікуму, комітету, штабу, театру, факультету, деканату, відділу.

7. Назви явищ природи: вітру, вогню, граду, жару, землетрусу, морозу, холоду, інею, снігопаду.

8. Назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху.

9.  Іменники на позначення місця, простору: абзацу, байраку, краю, лиману, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, уривку, яру . (але: горба, хутора, берега та зменшені форми на -к: ліска, майданчика, ставка).

10.   Терміни іншомовного походження (хімічні або фізичні процеси): аналізу, імпульсу, синтезу, досліду, ферменту, літературознавчі терміни: альманаху, епосу, жанру,журналу, міфу, нарису, образу, памфлету, роману, стилю, сюжету, фейлетону.

11.   Назви ігор і танців: альпінізму, баскетболу, бобслею, боксу, волейболу, картингу, слалому, тенісу, футболу, хокею; вальсу, галопу, менуету, полонезу, танку, танцю (але: гопака, козачка).

12. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, форма­цій, явищ суспільного життя: авралу, бігу, винятку, галасу, грипу, дисонансу, догмату, достатку, експорту, ідеалу, інтересу, іспиту, кашлю, кло­поту, колоквіуму, конфлікту, крику, ляпасу, мажору, міра­жу, мінімуму, максимуму, мо­менту, принципу, прогресу, процесу, реалізму, рейсу, ре­монту, ритму, руху, світо­гляду, сорту, спорту, способу, тифу, толку, хисту, ходу, шуму (але: ривка, стрибка, стусана).

13. Складні безсуфіксні слова (крім назв істот): водогону, вододілу, живопису,  родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу, телефону (але: пароплава, електровоза, телевізора).

14. Більшість префіксальних іменників (окрім назв істот): вибою, випадку, вислову, відбою,заробітку, затору, запису, опіку, побуту, поштовху, прибутку, прикладу, усміху.

15. Назви річок (окрім зазначених у п. 5 на -а, -я), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей, регіонів і т. ін.: Амуру, Бугу, Гангу, Дону, Дунаю, Єнісею,  Рейну, Сейму; Байкалу, Мічигану, Світязю; Алтаю, Ельбрусу, Паміру; Кіпру, Родосу, Криту, Алжиру, Єгипту, Китаю, Іраку, Казахстану, Донбасу, Ельзасу, Кавказу, Сибіру.

Зміна закінчення впливає на значення слова у таких іменниках:

акта (документ) — акту (дія)
Алжира (місто) — Алжиру (країна)
алмаза (окремий кристал; інструмент) —алмазу (мінерал)
апарата (пристрій) — апарату (установа; сукупність органів)
бала (одиниця виміру) — балу(танцювальний вечір)
бара (одиниця виміру) — бару (ресторан)
блока (частина споруди, машини) — блоку(об'єднання)
бора (свердло) — бору (хім. елемент)
борта (одягу) — борту (судна)
булата (зброя) — булату (сталь)
буряка (одиничне) — буряку (збірне)
вала (деталь машини) — валу (насип; хвиля)
детектива (агент) — детективу (твір)
джина (дух) — джину (напій)
духа (у міфології) – духу (свідомість, дихання, запах та ін.)
екіпажа (ресорний візок) — екіпажу(команда)
елемента (деталь) — елементу(абстрактне)
знака (мітка, марка, орден, сигнал) —знаку (слід, відбиток, прикмета)
інструмента (одиничне) —  інструменту(збірне)
каменя (одиничне) — каменю (збірне)
клина (клинець) — клину (ділянка землі)
листа (поштовий; паперу, заліза) —листу (листя)
листопада (місяць) — листопаду (час опадання листя)
Манчестера (місто) —манчестеру(тканина)
медіатора (у музиці) — медіатору(речовина)
папера (документ) — паперу (матеріал)
потяга (поїзд) — потягу (почуття)
пояса (пасок; талія) — поясу (просторове)
проспекта (вулиця) — проспекту(буклет)
рака (тварина) — раку (хвороба)
рахунка (документ) — рахунку (дія)
реверса (механізм) — реверсу (зворотній бік монети, медалі)
рентгена (одиниця вимірювання; апарат) — рентгену (просвічування; проміння)
стана (техн.) — стану (муз. та ін.)
терміна (слово) — терміну (строк)
типа (людина) — типу (зразок, образ)
центра (кола) — центру (в ін. значеннях)
шаблона (пристрій) — шаблону (зразок)
ячменя (хвороба) — ячменю (злак)

Мова – душа народу!

     «Ти приходиш до мене з перших днів мого життя у ніжній маминій колисковій, шелесті листя, сонячному промінні, у дзвінкому щебетанні птахів. Ти даєш мені можливість пізнавати цей світ, щодня відкриваючи нову сторінку величезної книги життя.
     Моя рідна мово! Сотні років несла на собі кайдани, які сковували її рухи, закривали рота і не давали вільно дихати. Сотні разів її забороняли, ганьбили і нищили. Але мова залишалась живою.
     Мова – це не просто слова, засіб спілкування, а набагато більше. Це те, що об’єднує нас, усіх таких різних, у єдину українську націю.
  Мова – це безцінний скарб, який зберігає у собі тисячолітні надбання нашого народу, його багатостраждальну історію, звичаї і традиції. Вона є тією ниточкою, яка пов’язує нас із пращурами та нащадками, з’єднує минуле, сьогодення і майбутнє. Втрачаючи мову, ми втрачаємо національну самобутність, яка вирізняє нас з-поміж інших народів, призводить до децентралізації. Українська мова – це генетичний код нації. Нації розумної, працьовитої, сміливої, мужньої та творчої. Усі ці риси закладені у кожному із нас, їх потрібно лише розвивати.
    Жодна країна світу не зазнала такого довготривалого, спланованого нищення своєї культури та мови. За 200 років лише нашим північним сусідом було видано більше 170 офіційних урядових постанов про заборону української мови і визначення її як такої, «якої немає і ніколи не було». Усе це робилося для підкорення українців, перетворення їх на «німих рабів». Ця прихована політика триває й досі.
     Ми не зможемо досягнути розвитку, утвердитися на світовій арені доти, доки українська мова в Україні зазнаватиме утисків. Давайте любити, поважати та цінувати нашу рідну мову».
Мова є знаряддям і водночас матеріалом створення культурних цінностей. Фольклор, художня література, театр, пісня – усе це дає підстави стверджувати, що мова – основа культури, її робітня, її храм.
     Ключем до образної структури твору, його ідейно-естетичного потенціалу є мова тексту. Чим краще знаємо мову, тим повніше розкриваються перед нами глибини твору.
     Крім того, наша мова розвивається за законами евфонії, милозвучності. Це, а також досконала організація мовного матеріалу в процесі спілкування може бути джерелом естетичної насолоди, що найвиразніше виявляється при сприйнятті ораторського та художнього, зокрема поетичного, мовлення.
     Тому піднімати статус рідної мови до рівня мов, що обслуговують найпередовішу науку, культуру, виробництво, – обов’язок не тільки і не стільки мовознавців. Народ творить мову, мова творить народ. І кожен, хто усвідомлює себе частинкою народу, повинен відчувати себе відповідальним за долю мови, її творцем.

НАГАДУВАННЯ УЧНЯМ!

Учні 6-Б класу! Не забувайте, що ми проходимо творчість С. Черкасенка! Оповідання "Маленький горбань" ОБОВ'ЯЗКОВО ПОТРІБНО ПРОЧИТАТИ. Досить відкладати все на останній момент!

Якщо хтось не зміг знайти, то в цьому ресурсі текст є: http://etextread.ru/Book/Read/30849

До престижного британського рейтингу вперше потрапили українські університети!

   

  Українські виші вперше потрапили до списку престижного британського рейтингу Times Higher Education World University Rankings, серед них -- Київський національний університет імені Тараса Шевченка та Харківський національний університет імені Василя Каразіна.

   Причину такого прориву пояснив виконавчий директор аналітичного центру CEDOS Єгор Стадний: "Такі результати обумовлені цьогорічним розширенням рейтингу -- від ТОП-400 з 41 країни до ТОП-800 з 70 країн. Власне, українські університети розташувались у хвості на позиціях 601-800".
     "Треба розуміти, що рейтинг Times більш націлений на ранжування світових дослідницьких університетів, а для абсолютної більшості українських вишів ключовою є саме освітня функція. Обидва наші університети мають дуже слабкі позиції у показниках дослідження та цитованості наукових праць, значно слабші, ніж університети сусідніх Польщі, Чехії, Литви, Угорщини та Росії", -- зазначив пан Стадний.
      13 критеріїв, за якими оцінюють університети, структуровані у п'ять груп, які, на думку експертів Times Higher Education, відповідають основним завданням вищого навчального закладу:

1. викладання (навчальне середовище - 30 %);
2. цитування (науково-дослідницький вплив - 30 %);
3. дослідження (обсяг, дохід та репутація - 30 %);
4. галузевий дохід (інновації - 2,5 %);
5. міжнародний огляд (працівники, студенти та дослідження - 7,5 %).

З повним обсягом статті можна ознайомитися тут: http://uainfo.org/blognews/1443706519-ukrayinski-vishi-vpershe-potrapili-do-prestizhnogo-britanskogo.html

Кембридж посунув російську мову заради української!

    Натрапила на днях на одну статтю, зміст якої мене дуже вразив: Кембриджський університет вирішив, щоб студенти вчили українську мову. Це не може не радувати, бо ці курси, що предоставляються молодим людям кафедрою українського мовознавства, на мою думку, є інноваційним рішенням для впровадження у круги іноземців не тільки української мови, а й ще їх ознайомлення з нашою культурою та традиціями.
   Цей шанс у майбутньому дає можливість порозумітися між людьми багатьох національностей і кожен стане ближче один до одного не тільки у мовному плані, а й ще в духовному.

      Подаю Вам для ознайомлення деякі відомості з цієї статті:
   "Отмечается, что на кафедре присутствует основная программа, которой предусмотрено изучение русского и украинского языков на платной основе вплоть до бакалаврата. Кроме этого, присутствуют дополнительные занятия на бесплатной основе, позволяющие расширенно изучать два языка. Ранее одним из них был русский. Сейчас вместо него предлагают бесплатное изучение украинского и польского языков.
      Программа украинского языка с разными уровнями сложности стартовала уже этой осенью -- желающим предлагается три уровня на выбор: начальный, средний, высший.
   По окончании обучения на всех уровнях, слушатели курсов будут свободно владеть украинскими лексикой и грамматикой, знать культуру Украины, читать украинскую литературу в оригинале".

Скарбничка філолога

В наш час інтернет-ресурси перенасичені різноманітною інформацією у галузі української філології і тому я вирішила для Вас, в першу чергу, і для мене знаходити якісь цікаві факти з мовознавства та перекладу. 

1. Найдовша абревіатура в українській мові -- ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-тхнічного постачання. Вона складається з дев'яти літер. 
2. Найвизначнішими поліглотами посеред українців були, ясна річ, професійні перекладачі. Унікальною в українській літературі була постать перекладача, письменника і літературознавця Григорія Порфировича Кочура (у його творчому доробку переклади з 25 мов, майже 30 літератур світу, перекладені українською мовою утвори світового письменства від Архілоха (VII ст. до Р. Х.) до сучасності). Близько двох десятків мов було в арсеналі перекладача і лінгвіста Миколи Олексійовича Лукаша (1919 -- 1988), автора чудових перекладів творів світової класики В. Шекспіра, Ф. Лопе де Веги, Й. В. Гете та ін. 
3. Безперечним рекордсменом з-посеред усіх відомих поліглотів світу від давнини до сучасності слід визнати німця Людвіга Густава Шютца, який помер перед Другою світовою війною. Загалом він знав 270 мов світу. 
4. З якого віку краще вивчати нову мову? Фахівці доходять висновку, що з будь-якого. Але виробити правильну вимову краще можна буде тоді, коли починати вивчення мови якнайраніше.
5. Найбільшу кількість синонімів має слово "бити". Згідно з "Коротким словником синонімів української мови" їх нараховується 45. Деякі з них, що не часто зустрінеш у повсякденному мовленні: батожити, хворостити, духопелити, бухкотіти, гилити, локшити, окладати, пірчити, стригти тощо.
6. У деяких мовах середній рід називається інакше, ніж у мові українській: нейтральний (латинська, французька), ніякий (польська), ні той ні сей (грецька) тощо. А в багатьох мовах він відсутній узагалі (литовська та інші).
7. Слово "шаттл" перекладається як "човник" і означає робочий орган ткацького верстава; інше загально вживане значення -- транспортний засіб, що обслуговує маршрут на коротку відстань без проміжних пунктів (човниковий маршрут).
8. У тлумачному словнику 1940 під редакцією Ушакова є таке визначення слова "Фіглі-міглі": "... вживається для позначення якихось хитрощів, жартів або яких-небудь підходів для досягнення чого-небудь, що супроводжуються люб'язностями, кривляннями, викрутасами.

Наше майбутнє залежить від читання

Видатний англійський письменник Ніл Гейман прочитав чудову лекцію, яку варто порадити усім, хто не розуміє, навіщо читати художню літературу та яка від цього користь. Ось деякі тези з цієї натхненної промови:

1. Грамотні люди читають художню літературу.
2. Ви знаходите в книжках дещо життєво важливе для існування в цьому світі: світові необов'язково бути саме таким. Все може змінитися.
3. Бібліотека -- це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися.
4. Якщо ви не цінуєте бібліотеки, значить, ви не цінуєте інформацію, кульутуру та мудрість.
5. Один із кращих засобів для тих, хто читає без особливого бажання, -- історія, від якої вони не зможуть відірватися. 
6. Одного разу Альберта Ейнштейна, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою й мудрою: "Якщо Ви хочете, щоб Ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо Ви хочете, щоб Вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок". Він розумів цінність читання та уяви. Я сподіваюся ми зможемо передати нашим дітям світ, де вони будуть читати, де вони будуть уявляти і розуміти.

Хотілось би сказати тільки одне: "Не забувайте про своїх паперових друзів. Хоча Вони й мовчать, але Вони ніколи не зрадять Вас і прийдуть у будь-який час на допомогу!"