Метафора, уособлення, персоніфікація.

   Ще Арісотель писав : «Складати хороші метафори – отже помічати подібність». Випадково якось розгорнув одночасно два підручники з української літератури для 5 класу, мимоволі порівняв у них визначення одного терміну, що називає якраз різновид метафори. За О. Авраменком, персоніфікація – образний вислів, у якому ознаки людини переносяться на неживий предмет чи явище, наприклад: танцюють сніжинки, камінь спить. За Л. Коваленко, персоніфікація – це художній засіб, за допомогою якого предмет або явище зображують як живу істоту: сонечко сміється, вітер виє, душа співає. Виходить, що в першого автора цей термін означає «олюднення», в другого – «оживлення». Різниця є. Зацікавився, як його трактують в інших літературознавчих джерелах. По-різному. У відсотках – приблизно 70 на 30 на користь «олюднення». Крім того, в більшості випадків персоніфікацію утотожнюють з уособленням.

    Метафора – троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю між ними. Метафора має три основні види. Вони називаються так: власне метафора, уособлення, персоніфікація. Власне метафора –перенесення властивостей неживих предметів на інші неживі предмети,на живих істот та людину: Слова повинні обпікати (М. Каменюк)

Різновиди перенесень:

Колір (наприклад, білий сніг – білий світ) Перше значення – пряме – білий сніг. Друге – переносне, метафоричне – білий світ.
Розмір (наприклад, грудка землі – грудка суму)
Форма (рука хлопчика – рука долі)
Функція (палець людини – палець станка (деталь станка)
Місцезнаходження ( дно моря – дно життя)
Форма і функція ( хвіст ящірки – хвіст літака)
Емоційне враження (чорна земля – чорна душа)

Приклади:

«Грізні стіни стоять мовчазливо» – подвійна метафора, основою якої є уособлення «стіни стоять мовчазливо». Також до її складу входить метафоричний епітет «грізні стіни».

«Серце нудьгує, і плаче воно» – проста дієслівна метафора, уособлення, метонімія.

«Коли усе в тумані життєвому загубиться» – подвійна метафора.

«Замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли» – розгорнута метафора, що складається з двох подвійних та метафоричного епітета «поле стоголосе».

«Над сріблом води лісової» – проста іменникова метафора, перенесення значення здійснено на основі подібності кольору та блиску дорогоцінного металу та водної поверхні.

«Пролісків перших блакитні отари» – проста іменникова метафора. Перенесення з сукупності тварин та сукупність квітів на основі подібності їхньої кількості.

«Глибшає далеч» – проста дієслівна метафора, в основі якої порівняння об’єму водного простору з повітряним за ознакою збільшення.

«Ходить осінь по траві» – подвійна дієслівна метафора, уособлення.

«Скорботи листя опада на дно душі» – подвійна метафора. До її складу входить прості іменникові «скорботи листя» та «дно душі», які взаємопов’язані за смислом та органічно складають єдине ціле.

  Уособлення – перенесення властивостей живих істот, крім людини, на предмети, явища природи, поняття: Приходить жура самотня (М. Каменюк)

    Персоніфікація – перенесення людських рис на інших живих істот, предмети, поняття: Пень соком ще ридав (М. Каменюк)